Історія Трускавця I — сіль, нафта та перша згадка 1462 року

Кожен курорт має дату заснування, але мало який має таке глибоке коріння, як Трускавець. Перша частина нашого історичного циклу — про п'ять століть до того, як комусь спало на думку пити місцеву воду задля здоров'я.

1462: село входить у документи

Уперше Трускавець з'являється в письмових джерелах у 1462 році, у майнових документах Перемишльської землі Польського королівства, до якої тоді належала ця частина Галичини. Поселення на той час було вже давнім — археологічні знахідки на навколишніх пагорбах свідчать про заселення ще від часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Що означає «Трускавець»?

Походження назви — предмет справжньої суперечки, і місцеві залюбки переповідають усі версії. Народний фаворит пов'язує її з трускавкою — полуницею, і суниці справді ростуть на схилах. Мовознавці скептичні: імовірніші кандидати — давнє слов'янське ім'я Трушко або спорідненість із литовською родиною «соляних» назв на кшталт Друскінінкай (druska литовською — сіль), принесеною сюди, за теорією, в добу, коли ці землі тримали литовські князі. Зважаючи на подальшу історію, соляна версія має історію на своєму боці.

Століття солі

Більшу частину задокументованої історії Трускавець був селом солеварів. З пагорбів тут сочаться соляні джерела, які селяни виварювали в залізних панвах, а сіль возили карпатськими торговими шляхами. Сіль була білим золотом краю; сусідній Дрогобич розбагатів на ній, а його солеварня працювала століттями.

Та сама геологія, що виштовхувала ропу на поверхню, ховала й інше. Місцеві давно помічали джерела, вода яких дивно пахла дьогтем і лишала масні плівки. Одне з них зневажливо назвали Нафтусею — «маленькою нафтовою». Ніхто ще не підозрював, що це зменшувальне ім'я колись коштуватиме більше за всю сіль.

Нафта до нафтової ери

На початку XIX століття околиці Борислава й Трускавця стали одним із перших нафтових районів світу. Озокерит — «гірський віск» — і нафту копали з неглибоких ям; у середині століття Борислав, за кілька кілометрів звідси, був містом вишок і спекулянтів. Трускавець мав власні копальні: озокериту, свинцевої руди — і джерело прибутку, яке несподівано сформувало лікувальний профіль курорту. Саме бурильники й маркшейдери раз у раз натрапляли не на нафту, а на дивні мінеральні води.

Замовили аналіз. У 1836 році львівський аптекар і хімік Теодор Торосевич дослідив джерело «Нафтуся» й опублікував його склад, розпочавши наукову еру трускавецьких вод. Насправді перша скромна купальня на той час працювала вже майже десятиліття — але це вже тема другої частини нашої історії, у якій Трускавець стає курортом.